Окреслити права інтелектуальної власності. ЗавдякиФатеєвому І.В.

До збірки, що складається з трьох розділів, увійшли статті з тематики права інтелектуальної власності. 

У першому розділі публікуються обрані статті В. І. Жукова, написані ним від 1988 року донині. 

У другому розділі — статті його учнів, у третьому — статті докторів права наук, докторів права, представників різних наукових шкіл України та інших країн — Німеччини, Литви, Казахстану, Республіки Білорусь, Російської Федерації.

Книга адресується читачам, які цікавляться сучасними проблемами права інтелектуальної власності. Для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів юридичних вузів, суддів,нормальних працівників і широкого кола читачів.

Передмова

Віктор Іванович Жуків — мій науковий керівник. І коли заходить про це мовлення — погляд співрозмовника стає швидшим та зацікавленішим, що саме собою говорить багато про що. Я не сторонниця пафосу та «високих» слів, навіть із нагоди ювілею. Все це насправді абсолютно не потрібно для того, щоб поділитися своїми думками, сказати про себе, на мою думку, важливим, дещо відкривши й особисті оцінки.

Насамперед, відомо, що серед професійних інтересів В. І. Жукова пріоритетне місце завжди інтервенувало питання права інтелектуальної власності. Саме тому до збірки загалом входять статті, присвячені осмисленню різних його аспектів. Це роботи Віктора Іванавича, його учнів, його колег, які також занурені в цю проблематику. Не залишилася непоміченою цимилістичною громадськістю й наукова турбота Віктора Івановича питаннями методиології, і це переконливо демонструють представлені в збірнику статті, написані ним з 80-х років минулого століття і до сьогодення часу. Сподіваємося, читач відкриє для себе новий цікавий ракурс у цьому напрямі, не затребуваним сьогодні належним способом, попри з'явилися публікації та проведені на цю тему конференції.

Без методиології неможливо самотехнічного дослідження й просто так відмахнутися від цього не вдасться, хоча саме це й спостерігають у праці наших сучасників. тракти В. І. Жукова — це не просто тексти, коли-небудь їм написані. Це — те, що представляє йому вкрай важливим. Подзвоню собі зауважити, що Віктор Іванович завжди потішив про чистоту в цивілістиці, про винесення на суд громадськості не ерозац-знанок, а більш або менш точних і аргументованих досліджень.

Його статті змушують задуматися про очевидні або, навпаки, над тим, що випало з поля зору (або навіть ніколи туди не потрапляло). І це теж дуже важливо, бо для отримання хоча б мало-мальски об'єктивного уявлення про що-небудь треба вийти за межі кола та подивитися ззовні на те, що є в ньому. болю, що ми або жахнемося від побаченого, або не побачить взагалі нічого схожого на правову науку.

Уже давно в диссертаціях формально вказуються методи дослідження, подаються як наукові новизни положення, не просто далекі від нових, а часом вельми банальні. Колесо «правових наукових досліджень» сьогодні так розкручені, що «пустунки», про які пише В. І. Жуків, — вже взагалі не тема розмови. Звичайна реакція на такі думки — це з досадою від них відмикнутися. Особливо коли йдеться про математизацію юридичних знань у науці цивільного права, про пріоритет, а не про те, що в нас заведено називати «научною новазною». Погодьтеся, чи легко нашій братії сприйнят наполегливі спроби Віктора Івановича впродовж таких років доводити брак у правлінні «методів як таких» і стверджувати, що «наука про прав як такий» не описувала жоден спосіб його вивчення, який можна було б назвати саме методом. І це свідчить про те, що під час написання та захисту диссертацій щодо цивілістики (і не тільки) мало хто прагне дійсно досліджувати якусь проблему/решити завдання або хоча б її поставити, визначити саме її існування. У мутному потоці «дисертацій» захопилася вже сама їхня сутність як наукових досліджень. І, до заспокоєння, таке положення не вимагає доказів — варто лише звернутися до бази даних про захищені останнім часом диссертації та переглянути автореферати. Але, на щастя, не все так погано, є ще єдинодумці, яким важливо зрозуміти суть проблеми та постаратися її розв'язати.

Роботи В. І. Жукова переконує в його наукової прозорливості, передбачанні їм на багато років уперед нових підходів до дослідженого явища. Досить згадати пропозиції щодо регулювання стосунків, пов'язаних із результатами інтелектуальної діяльності, про програмне забезпечення та багато іншого. І те, що деякі його чаювання знайшли з часом втілення в законодавстві та формулі (а інші лише чекають своєї черги), само собою свідчить про об'єктивність і про глибокий ступінь осмислення того, про що писав і пише В. І. Жуків. Ще одне відчуття від його робіт — вони як ковток свіжого повітря в нашій, з Mob сказати, «загазованому» науковому середовищі. Це їхнє сприйняття саме як наукових робіт, на відміну від багатьох статей сучасних українських цивілістів — якоїсь дивної компіляції інформації, нескінченного цитування, невідомо навіщо і кому призначеного, часто не має певної мети та не відомо, до чого призводить. Віктор Іванович називає це «бітовою цитатою».

У роботах В. І. Жукова все має сенс і своє призначення, які вловлюються від самого початку кожної статті та розкриваються в міру її викладу. Причому поставлення завдання, логіка викладу матеріалу, аргументованість міркування і сам їхній рівень — все це для тих, хто долучений до правового наукового середовища, а не менить себе до неї частотним. Саме тому В. І. Жуков є шанованим і авторитетним цивілістом, якому ми, йоготрі, нескінченно вдячні, вдячні за ту роль, яку він зіграв у житті кожного з нас.

До участі в цій збірці були запрошені наші закордонні колеги, які знають Віктора Івановича або особисто, або з публікацій. Дуже приємно, що відгукується багато хто і тому читач має можливість ознайомитися з різними поглядами на одну тематику та з різними її ракурсами. Я дуже вдячна всім українським вченим, у сфері інтересів і діяльності яких є право інтелектуальної власності, які віддали в цю збірник свої статті. До цього треба додати вираз особливої подяки С. А. Глотову, який доклав багато зусиль до того, щоб ця збірка побачила світло. Для справжнього вченого щастя — бачити результати свого життя, наукової творчості, своїх учнів.

Абсолютно заслужено це щастя випало нашому чудовому Вчелю, відомому Вченому Віктору Івановичу Жукову.

І. В. ЗавдякиФатеєв